Під сонет
з рубрики / циклу «про життя»
Усі самотні ми у цьому світі:
То він великий, то тісний для нас.
Навчаються чомусь лиш тільки діти,
Дорослі розумнішають не враз
То мода на розв’язність, то на скромність
І так і так комусь не догодиш,
Та не буває моди в нас на совість, -
Хороший лиш тоді ти, коли спиш.
Бояться один одного боятись
Усі оті, що мріють про любов,
За ширмою довіри заховатись
І тихо пити з найрідніших кров.
…Тому й не цінували те, що мали,
Що ми собі життя не вибирали…
7.02.2009
