Біжу, зриваючись із місця,
Бо десь майнула її тінь.
Все покладу,
Усе зруйную,
Лише б торкнутися її.
Моя нова омріяна примара,
Вона – така…
Вона найкраща,
Лиш з нею я пізнаю щастя,
Лиш з нею заспокоїться душа.
Все ні по чім.
Бракує кисню.
В шаленстві розум гріється,
Кипить.
Пастки розставлено.
Передчуття вражають.
Ще мить,
І бажана в моїх руках,
У блиску сяйва запакована уміло.
Спокійно.
Видихни.
Блаженство.
Я знав,
Зусилля не були даремні.
«Стрічки розв’язані.»
Вітаю.
Ось ти яке,
Моє нове розчарування.
Дрогобич, 2011
