Штрихи
До П.М.М.
Розсікає штрихом білосніжним
Сніг похмуру ранкову вуаль.
Він лягає так легко і ніжно:
На калюжах – прозора шаль.
У калюжах думки відбиті,
Мої мрії, далекі сни.
І душа моя не зігріта,
А хотілося б... Ти прости.
Розсікла я штрихом кольоровим
Білосніжність альбомних листків.
Я клялася, що більше ніколи,
І зреклась... Та цього ти хотів.
Ти хотів, щоб твої карі очі
Знов лягли на пустий листок.
Ти приходиш до мене щоночі,
Не зникаючи з моїх думок.
м. Кам’янець-Подільський, 9.03.2009
