Чи Ви любите сонети Миколи Зерова, як люблю їх я?
Микола Зеров написав цей сонет на смерть свого єдиного сина Котика (Костя Зерова), який у віці десяти років помер від скарлатини
То був щасливий десятьлітній сон!
Так повно кров у серці пульсувала
І екстатичних сонць легкі кружала
Злітали в неба голубий плафон.
І кожен рік звучав на інший тон,
На кожнім дні своя печать лежала,
І доля, бачилось, така тривала,
Не знатиме кінця і перепон.
Та... розійшлося чарування щасне:
Осінній день, тепло і сонце ясне
Побачили мене сухим стеблом.
Стою німий і жити вже безсилий:
Вся думка – з білим і смутним горбом
Немилосердно ранньої могили.
