Марево
терцина
Усе пройшло. І більше не болить.
Помалу затягнулись старі рани.
І не тривожать навіть. Серце спить.
Та марева замріяні омани
Заплутались у лабіринтах душ.
Кохання загорнулось у тумани.
Нехай живе. А ти його не руш.
Воно і так тендітне і лякливе.
І опадає пелюстками руж.
Потрапивши в холодні люті зливи,
Осипавсь ніжний папороті цвіт
Залопотіло серденько щемливо…
І обірвався марева політ.
Лубни, 29.11.11