МЕДОВО-ЗІРЧАСТА КАЗКА
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
“Між хмар із зорями, мов з житом,
бере на плечі ніч і йде.
У круглім місяця кориті
замісить тісто золоте…”
Богдан-Ігор Антонич «Ніч»
бере на плечі ніч і йде.
У круглім місяця кориті
замісить тісто золоте…”
Богдан-Ігор Антонич «Ніч»
Темна ніч в діжі ласкавій
Тісто злотом замісила,
В місяченька для приправи
Трохи меду попросила.
Помагав їй повний місяць,
Виробляв зірки медові.
– Почеплю, – казав, – хай висять,
Позолочені чудові!
Ті зірки гарячі хитрі
В запашних медах пахтіли,
Ніжним золотом на вітрі
Кришталево мерехтіли.
– Лихо з ними, показними!
Ой, покрадуть! – ніч гукнула
Й швидко хмарами сумними
Зірне небо затягнула.
Замрячила з переляку,
У туманах невгавала!
Навіть місяця кругляку
В вогку пелену сховала…
