17.01.2012 11:52
-
422 views
    
rating 5 | 10 usr.
 © Тарас Іванів

Побачити лиш те, що хочуть очі, 

Примружити повіки на обман. 

Пробачити усі глибини ночі 

За світанковий іній і туман. 


У незакінчених… Ні, навіть не зірваних, 

Троянд букетів в оберемках слів 

З бутонів витятих до губ не цілуваних 

Розтати маревом на світлі томних днів. 


Блукаєш зіронько в розгубленій повії, 

Блукають роки, підглядаючи в вікно 

Небесних скелець святих островів надії, 

Та час закрив в безмежжя джерело. 

Публікації: Тарас Іванів

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.07.2012 12:13  Оля Стасюк 
 18.01.2012 13:14  Тетяна Чор... => © 

То що ж робити, коли очі бачать
Лише казки примруженого сну,
У маревах блукань болюче плачуть
Джерел стрімких безмежну глибину… 

 17.01.2012 16:12  Каранда Га... => © 

гарно.