Туркменбашизм по-українськи
з рубрики / циклу «Громадянська позиція»
Мій іноземний гість блукав
Кварталами Донецька,
Мене з цікавістю питав,
Я згадував німецьку.
- Оцей з жердиною атлет
Чому пожив так мало?
- Живий!!! І свій авторитет
Зіп`яв на п`єдестала.
- Це жарт чи натяк - сам пожив,
То-ж іншим дай пожити?
І нащо-б я отак спішив
Народ простий смішити?
Невдовзі ще один "бовван"*
Для огляду відкрився.
Спитає точно, що за "ман".**
І я не помилився.
- А цей веселий чоловік...
- Співак один чудовий.
- Помер?
- Та ні, іще не встиг,
Але, як бач, готовий.
- І як воно для них самих,
Не бринькає по нервах?
Пошана - слава для живих,
А пам"ятник - для мертвих.
Веду по вулиці з ім`ям
Відомого нардепа:
- Живий?
- Ато-ж,- кидаю я.-
Гарцює ще, як треба.
- А як народ?
- Та що народ?
Йому народ - не люди.
Такий собі мордоворот,
Як скаже, так і буде.
Та-а-ак! Є у скромности межа.
У Азії вчимося?
Вже й нам своїх "туркменбашат"
НаплОдити вдалося.
- А в цього вигляд ого-го!.-
На пам`ятник киває.-
І цей живий?
- Та ні, його,
На щастя, вже немає.
17 грудня 2007 року
.gif "{#}")
розсмішили! а от ідея - конкурс коментарів!))))))))))))
