Тарас Іванів
Чомусь та зустріч, що померла в часі
Невідворотністю придуманих причин
Вже не лякає! Злидень в бідоласі
Піде спокійно… Все розчиниться нічим.
Пусте і є пусте – душа морським припливом
Ще берег висхлий серед ночі обійме.
Та лише сон - лиш це Господнє диво,
Частинку неба до серденька пригорне.
28.01.2012 15:04 Сашко Новік |
 гарно. значить є щось суб"єктивне, якщо цензура не пропускала |
24.01.2012 17:19 Каранда Галина => © |
 мені сподобалося дуже. не зрозуміла, чому домашня цензура мала непропустити. |
24.01.2012 15:07 Тетяна Чорновіл => © |
 Після цього реготу Вам дві нитки варто перегризти на її місці! ((((((( |
24.01.2012 14:57 © ... => Тетяна Чорновіл |
))))))))))))))))))))))))))))))) |
24.01.2012 14:43 Тетяна Чорновіл => © |
Присвятіть їй вірш на день Оксани 6 лютого! :)) |
24.01.2012 14:41 Тетяна Чорновіл => © |
Ото більше дужечок наставте і заспокойтеся! :)))))))))))))))))))) |
24.01.2012 14:39 © ... => Тетяна Чорновіл |
В кожному жарті... Значить, щось надумала!!!))))) |
24.01.2012 14:38 Тетяна Чорновіл => © |
:)))))))))) Тарасе! Вона жартує!!! |
24.01.2012 14:37 © ... => Тетяна Чорновіл |
Сімейну)))) |
24.01.2012 14:36 Тетяна Чорновіл => © |
Яку ниточку? :))) |
24.01.2012 14:35 © ... => Тетяна Чорновіл |
Каже, що ниточку перегризе.) Благо, зуби ще має))))) |
24.01.2012 14:29 Тетяна Чорновіл => © |
Тарасе!!! Признавайтеся, скільки там ще віршів у злидня в бідоласі? Іі як цей вірш пройшов домашню цензуру? :))) |