Вірш - Чомусь та зустріч, що померла в часі... | Тарас Іванів

24.01.2012 14:26

418

12 | 12

Чомусь та зустріч, що померла в часі

Невідворотністю придуманих причин

Вже не лякає! Злидень в бідоласі

Піде спокійно… Все розчиниться нічим.

Пусте і є пусте – душа морським припливом

Ще берег висхлий серед ночі обійме.

Та лише сон - лиш це Господнє диво,

Частинку неба до серденька пригорне.

Візьміть участь в обговоренні

28.01.2012 15:04 Сашко Новік

гарно. значить є щось суб"єктивне, якщо цензура не пропускала

24.01.2012 17:19 Каранда Галина => ©

мені сподобалося дуже. не зрозуміла, чому домашня цензура мала непропустити.

24.01.2012 15:07 Тетяна Чорновіл => ©

Після цього реготу Вам дві нитки варто перегризти на її місці! (((((((

24.01.2012 14:57 © ... => Тетяна Чорновіл

)))))))))))))))))))))))))))))))

24.01.2012 14:43 Тетяна Чорновіл => ©

Присвятіть їй вірш на день Оксани 6 лютого! :))

24.01.2012 14:41 Тетяна Чорновіл => ©

Ото більше дужечок наставте і заспокойтеся! :))))))))))))))))))))
Ніде вона від Вас не дінеться!!!

24.01.2012 14:39 © ... => Тетяна Чорновіл

В кожному жарті... Значить, щось надумала!!!)))))

:)))))))))) Тарасе! Вона жартує!!!

Сімейну))))

Яку ниточку? :)))

Каже, що ниточку перегризе.) Благо, зуби ще має)))))

Тарасе!!! Признавайтеся, скільки там ще віршів у злидня в бідоласі? Іі як цей вірш пройшов домашню цензуру? :)))

Візьміть участь в обговоренні