24.01.2012 14:26
-
402
    
  12 | 12  
 © Тарас Іванів († 2012)

Чомусь та зустріч, що померла в часі 

Невідворотністю придуманих причин 

Вже не лякає! Злидень в бідоласі 

Піде спокійно… Все розчиниться нічим. 


Пусте і є пусте – душа морським припливом 

Ще берег висхлий серед ночі обійме. 

Та лише сон - лиш це Господнє диво, 

Частинку неба до серденька пригорне. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.01.2012 15:04  Сашко Новік 

гарно. значить є щось суб"єктивне, якщо цензура не пропускала

 24.01.2012 17:19  Каранда Галина => © 

мені сподобалося дуже. не зрозуміла, чому домашня цензура мала непропустити.

 24.01.2012 15:07  Тетяна Чорновіл => © 

Після цього реготу Вам дві нитки варто перегризти на її місці! (((((((

 24.01.2012 14:57  © ... => Тетяна Чорновіл 

)))))))))))))))))))))))))))))))

 24.01.2012 14:43  Тетяна Чорновіл => © 

Присвятіть їй вірш на день Оксани 6 лютого! :))

 24.01.2012 14:41  Тетяна Чорновіл => © 

Ото більше дужечок наставте і заспокойтеся! :))))))))))))))))))))
Ніде вона від Вас не дінеться!!!

 24.01.2012 14:39  © ... => Тетяна Чорновіл 

В кожному жарті... Значить, щось надумала!!!)))))

 24.01.2012 14:38  Тетяна Чорновіл => © 

:)))))))))) Тарасе! Вона жартує!!!

 24.01.2012 14:37  © ... => Тетяна Чорновіл 

Сімейну))))

 24.01.2012 14:36  Тетяна Чорновіл => © 

Яку ниточку? :)))

 24.01.2012 14:35  © ... => Тетяна Чорновіл 

Каже, що ниточку перегризе.) Благо, зуби ще має)))))

 24.01.2012 14:29  Тетяна Чорновіл => © 

Тарасе!!! Признавайтеся, скільки там ще віршів у злидня в бідоласі? Іі як цей вірш пройшов домашню цензуру? :)))