І знов димок порожній…
Приречена розмова,
Що, як завжди, злітається на біль..,
Мов вітром, рвемо кожний,
Чи просто – слова, слова…
Лік дурних голів
В природі породіль
Кричати світові нестримані образи:
Всі мужики козли –
За змія, що в Едем
Колись пробрався просто – для прокази…
І ми на кладці цій
Тепер в ріку впадем.
У папіроси дим
Сховалася загроза…
І ще – сто грам…
Фінал – розбита ваза.
