Цілую і прощаюсь на завжди…
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Цілую і прощаюсь на завжди…
Пропаща пристрасть, чи кохання сиве
У ці, давно витлілі холоди,
Занесло свої божевільні стріли.
Охриплий стогін: ти – сухий листок,
Заблудлим подихом ще висиш на жердині.
Твій крок, можливо, лиш один, єдиний крок –
І вона тут, а ти – у спомині, в хмарині.
Цілую і прощаюсь на завжди,
А душу, мов вороння роздирає…
Гвалтує, чи показує в світи
Дорогу, ту єдину, що час має.