Кохання
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Запитала доня:
- Що таке кохання?
Як тріпоче серце
Зрання до смеркання?
Як співає сонце,
А душа іскриться?
Коли вдень літаєш,
А вночі – не спиться?
Відказала мама:
- То ще не кохання.
От коли вставати
Завжди мусиш зрання.
Працювати тяжко,
Вдвох бороти злидні.
Суєта й турбота –
Статки незавидні…
А під вечір втома
Посутулить плечі…
Хтось тихенько скаже,
Трохи не до речі :
«А мені учора
Масляна наснилась…
Пахло так млинцями,
Й справді захотілось…»
І, відклавши втому,
Сон із себе змивши,
Йдеш ти готувати
Млинчики скоріше.
Опісля, сховавшись
У міцні обійми,
Мирно засинаєш
Під дихАння рівне.
І крізь сон шепоче
Думонька остання:
«Боже! Я – ЩАСЛИВА!!!» -
Це і є кохання.
Лубни, 01.02.2012