Дорога – ніч, дорога – день,
Початок тне розлука.
Стремить у смерть нічних волань
Одвічності онука.
Комусь до снаги підвести
Плин долі між скель виру,
Щоб скляті, чорні береги
Розкраяли світ миру.
Стогнати, плакати, тягти,
Вмирати, знов стогнати,
А десь поблизу (день іти),
Пустують райські шати…
Та тут, чомусь, в саду святім,
Тим плесом лише хвиля
Тихо змива порожній дім –
Пливе зелена миля…
