Послання на малахіті
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Я напишу тобі на малахіті,
Де лиш зелені, щирі кольори.
Мій дар – дорожчий за усе на світі,
Я – Господиня мідної гори.
Я пропалю очима до безодні –
Вогонь зелений палить і серця....
Тремтячі руки, мов смарагд, холодні....
Тобі зелені блиски до лиця.
В моїх багатствах ти знайдеш сапфіри,
Агат і яшму, кварц і лазурит.
Моїм палацам й гротам нема міри,
Але найдужче люблю малахіт.
Чи, може, й серце з малахіту в мене?
Моя надія ти, моя любов!
Прийми маленьку вісточку зелену,
Частинки серця доторкнися знов.
Я довгий час жила. Мої палати
Були мені рідніші над усе.
Хотіла щось нове завжди пізнати,
І от... Пізнала.... Й плачу через те....
Мої сльозини, зоряні смарагди,
Вкладу в маленьку вісточку тобі.
До почуттів, до щастя вічно спраглі
Душі моєї кварци чарівні.
***
Ти працював, робив щось на копальні,
Коли прийшло послання це тобі.
«Знов малахіт! І правильний, овальний,
Обидві половинки - дорогі!»
Ти взяв собі смарагди, мої болі,
Не прочитавши й слова моїх мрій.
Ти так зі мною? Моє світло, доля?
Не смій, ти чуєш? Зупинись, не смій!
Примчала я на конях з аметисту,
Здивований, ти в незнанні застиг.
Одне моє смарагдове намисто
Було дорожче справ усіх твоїх.
Та я хотіла почуття, кохання
Не за багатство, не за камінці!
Ти хочеш влади. Всі мої благання
Нервово ти затиснув у руці.
Хотів багатства? Правити над світом?
В твоїх очах не бачу я вогню.....
Хотів багатства – стань же малахітом,
Я ж теж його понад усе люблю.
