Трішки хрому, відбитого в листі

Доманіцькому С.О.

Трішки хрому, відбитого в листі.

Трішки блиску на моїх долонях –

Він до ранння не буде плисти,

Він світитиме в мої скроні.

Він читатиме мої мрії,

Співчуватиме моїй печалі.

Лоскотатиме мої вії.

Я прокинусь... Захочу чаю.

Трішки хрому, відбитого в листі

Все ж побільшає в кожній хвилині.

Сонце зійде ранкове в місті:

Ми – частина нової днини.

Та я знову чекатиму ночі.

Всі заснуть. І я буду творити,

Бо коханого, милого очі

Десь у спогадах будуть гріти.

Трішки хрому, відбитого в листі.

Пелена на нічних дорогах.

Світить місяць в вікні навмисно –

Ніби й більше немає до кого.

м.Кам’янець-Подільський, 28.09.2009