Пісня вовка
Щас спою!
Я поділяю вовчий біль, мій друже!
В житті буває й я до дна гребу!
Чи то фортуна наступає дуже…
Я і собі завию також «У-У-У»!
І знову вже тихіше тільки «У-У-У»!
Болить душа і не лише у Вовка…
У долі під столом собі сиджу.
Про Вовка що? Всього лише промовка.
Мені вже пізно переходити межу…
І зовсім вже тихенько – тихо «У-У-У»…
Коліно тут чиєсь зручненьке, тепле…
Притиснутись до нього під столом?
Та копняком лише брикне нестерпно,
Й німою сценою завершиться погром.
Чи є ще сенс заводити те «У-У-У»?
Київ, 5 березня 2012
