Весна! Овації!
Зимова арія уже закінчена
і дирегент показує абшлаг,
Але ЗИМА
прощається не ввічливо -
у дисонансі каденція пішла.
Вже флейта-пікколо висвистує,
а тУба басом, ще вітер дме.
ВЕСНА благає - "а прима віста",
і чути скрипку "флебіле".
Але ж ЗИМА -
скандальна примадонна,
останні ноти здіймає в завірюху.
Кларнет, в дуеті із тромбоном,
хихочуть єхидно із старухи
Там барабан -
бурмоче щось про бабу.
Тут тарілки -
пліткують і міддю червоніють.
Лише, терпляче, похилий лабух
чекає чергу в поліфонії.
Партер нервує,
в лібретто заглядає:
Чому на сцені ВЕСНИ нема?
ЇЇ сопрано вже зал чекає...
В завісу чіпляється ЗИМА...
І все-таки даремні ці пасажі -
Художники змінили декорації.
ВЕСНА виходить.
Оркестр заграв адажіо.
Сьогодні слава їй!
Бравіссімо!
Овації...
Примхлива публіка зрадила ЗИМІ.
Тепер ВЕСНА - в театрі юна прима.
А потім стане ЛІТО - візаві.
А там і ОСІНЬ у ЛІТА за плечима...
м.Прилуки, 15.03.2012р.