На протягах весни
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Квітневе небо в темному лахмітті
Сочить байдужу сіру доброту.
Я в твої очі, холодом налиті,
Більш не прийду.
Зникають сумно хмар важких паради
Десь у чужій незнаній далині.
Важке кохання ввічливості ради
Не по мені.
Що ж тут поробиш, не здолати потяг,
Здаються далі кращими чужі.
Минуло все… Лишився тільки протяг
В моїй душі.