05.05.2012 17:34
для всіх
3257
    
  2 | 3  
 © Евгений Марченко

Корабель

- Погляньте лиш, який чудовий корабель

Такому найлютіша буря не страшна, 

Такий в бою це найстрашніша зброя, 

Він буде першим по морям іти!

- Один вартує цілої армади!


Вперед у плавання, вперед, 

Чимдуж до подвигів звитяжних.

За славою! Вперед!


Які чудові ті моря, 

Той вітер, зорі ті.

Які жахливі ті моря, 

Страшнішого немає у житті!


- Дивись, іде до порту корабель!

- Та що із ним? Хіба ж то корабель?

Якась це діжка з парусами.

- Гнила пошарпана шкаралупа.



На силу входить в гавань корабель, 

Пошарпаний вітрами і боями, 

Який він був… І ким він зараз є?..

Він відслужив уже своє.



Южноукраїнськ, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.12.2018 09:55  Каллистрат => © 

Спасибо за стих пан Евгений! Так оно и есть и никуда не денешься)))

 05.05.2012 22:35  Каранда Галина 

історія життя. людського... сподобалося.

 05.05.2012 20:33  Деркач Олександр => © 

Вибачте не втримався:Киль - как старый неровный
гитаровый гриф
Это брюхо вспорол мне
коралловый риф.
Задыхаюсь, гнию - так бывает:
и просоленное загнивает.
Ветры кровь мою пьют
И сквозь щели снуют
Прямо с бака на ют,
Меня ветры добьют
Я под ними стою
от утра до утра,
гвозди в душу мою
забивают ветра.
Я уверовал в это,
как загнанный зверь,
но не злобные ветры
нужны мне теперь.
Мои мачты - как дряблые руки
Паруса - словно груди старухи.
Будет чудо восьмое -
И добрый прибой
Моё тело омоет
живою водой,
Моря Божья роса
С меня снимет табу -
Вздует мне паруса,
Словно жилы на лбу.
Догоню я своих, догоню и прощу
Позабывшую помнить армаду.
И команду свою я обратно пущу:
Я ведь зла не держу на команду.
В. Высоцкий