Дитячі феєрії
(зі спогадів)
1.
...бігаю берегом моря - сміюся із срібними бризками - нас багато -
ми вихлюпуємо з моря на берег медуз і засипаємо їх піском, аби
обігріти - жаліємо їх, змерзлих настільки, що аж білі, рожеві і сині -
риємо у піску басейн для піскариків та інших спійманих майкою
рибок - ловимо крабів і морських коників - ми дурачимося з хвилями,
занурюємося в них своїми тілами - лягаємо у розпечений пісок,
вбираємо у себе сонце... на екваторі моїх спогадів сонце завжди
в зеніті.
...квіти збираю - збираю нектар разом з бджолами - пісні птахів
злітають у вечірнєє небо - м`який запах стиглих абрикос стелеться
у повітрі, просякнутому свіжістю моря - і північ - і ніч - і приходе
місяць до нас, на сплячі обличчя дивиться у вікно, крізь відчинене
вікно своїми долонями ніжно гладить наші крихітні долоні і чомусь
сумує... на екваторі моїх спогадів місяць також завжди в зеніті...
2.
...небеса - брості феєричних хмаринок. птахом злітає і завмирає
вечірня зоря над обрієм моря - складені крила птаха у сні
пелюстками фантастичної квітки. і у плескоті зливу помаранчових
блискіток сонця корабель загадковий чекає на нас... - через
трави і квіти до нього добігти крізь поле й з останньої
сходинки-променя зістрибнути й, злегка хитнувши веселим стрибком,
на палубу втрапити і - мандрувати світами у мрії за мріями...
але птах прокидається, з шурхом злітає і, звіяні подихом жалю,
спурхнуть в останнє метеликом мрії і сутінки світлими тінями
місяця літа буденно спадають у ніч...
