01.08.2012 01:22
-
89 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Ем Скитаній

Дитячі феєрії

Дитячі феєрії

(зі спогадів)

1.


...бігаю берегом моря - сміюся із срібними бризками - нас багато -

ми вихлюпуємо з моря на берег медуз і засипаємо їх піском, аби

обігріти - жаліємо їх, змерзлих настільки, що аж білі, рожеві і сині -

риємо у піску басейн для піскариків та інших спійманих майкою

рибок - ловимо крабів і морських коників - ми дурачимося з хвилями,

занурюємося в них своїми тілами - лягаємо у розпечений пісок,

вбираємо у себе сонце... на екваторі моїх спогадів сонце завжди

в зеніті.

...квіти збираю - збираю нектар разом з бджолами - пісні птахів

злітають у вечірнєє небо - м`який запах стиглих абрикос стелеться

у повітрі, просякнутому свіжістю моря - і північ - і ніч - і приходе

місяць до нас, на сплячі обличчя дивиться у вікно, крізь відчинене

вікно своїми долонями ніжно гладить наші крихітні долоні і чомусь

сумує... на екваторі моїх спогадів місяць також завжди в зеніті...


2.


...небеса - брості феєричних хмаринок. птахом злітає і завмирає

вечірня зоря над обрієм моря - складені крила птаха у сні

пелюстками фантастичної квітки. і у плескоті зливу помаранчових

блискіток сонця корабель загадковий чекає на нас... - через

трави і квіти до нього добігти крізь поле й з останньої

сходинки-променя зістрибнути й, злегка хитнувши веселим стрибком,

на палубу втрапити і - мандрувати світами у мрії за мріями...

але птах прокидається, з шурхом злітає і, звіяні подихом жалю,

спурхнуть в останнє метеликом мрії і сутінки світлими тінями

місяця літа буденно спадають у ніч...

Публікації: Ем Скитаній

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 03.08.2012 20:57  Олександр Новіков 

гарно, місяць в зеніті сподобався 

 01.08.2012 22:01  © ... => Одягнута в чорне 

але ж це було насправді... і море, і небо, і мрії. щіро вдячний за відгук.

 01.08.2012 15:23  Одягнута в чорне 

Стільки "візуально-відчуттєвих" образів, злитих в єдину картину... дійсно, читаєш і поринаєш у феєричний світ, такий прекрасний, чарівний, яскравий.. і трохи сумно, що не можеш ступити за незримий поріг і залишитися в ньому навічно, сумно, що відкриваєш очі, озираєшся, і... нічого, лиш гарічий вітер жене сухий пил 

 01.08.2012 15:03  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

тут справ не тільки у "красивих словах" - такі спогади надовго затримуються у душі і самі виплескуються у світ, аби поділитися із
людьми... хоча б "теплом" у слові. дякую за прочитання. 

 01.08.2012 14:57  © ... => Деркач Олександр 

щіро дякую! 

 01.08.2012 14:57  © ... => Володимир Пірнач 

це правда - ми намагалися зігріти їх. така вона вже, дитяча логіка,
в усякому разі, у тодішніх нас. дякую за "плюс"! 

 01.08.2012 11:25  Ірина Затинейко-Миха... 

теплі спогади, обрамлені у красиві слова... 

 01.08.2012 11:21  Деркач Олександр => © 

Гарні спогади, красиво написано 

 01.08.2012 10:34  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст.
Це місце дуже сподобалося:
"ми вихлюпуємо з моря на берег медуз і засипаємо їх піском, аби
обігріти"
Плюсую.