10.11.2012 12:09
-
232
    
  3 | 3  
 © Бойчук Роман

Сонце. Осінь.

Сонце. Осінь.

Осінь  купається  у  променях  останніх;

Прощальний  погляд  у  очах  її,  печаль.

Востаннє  Сонце  зізнається  їй  в  коханні,  -

Ось-ось  Зима  все  перетворить  на  кришталь.


І  почуття  їхні  розіб`ються  морозом;

Не  скоро  Сонце  віднайде  в  снігах  той  рай,

Де  в  парі  з  Осінню  гуляли  вони  разом,

Купав  де  в  пестощах  любові  водограй.


Та  через  час  якийсь  розтопить  сніг  і  кригу,

Промчить  крізь  Весну  Сонце  променем  ясним,

Разом  зі  спекою  залишить  в  Літі  й  тугу...

...Зрадіє  Осінь  знову  зустрічі  із  ним.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.11.2012 13:11  Деркач Олександр => © 

Гарно...

 10.11.2012 19:10  Наталя Данилюк => © 

Трепетне прощання сонечка з чарівницею Осінню...Дійсно,тепла залишається все менше й менше-не за горами вже зима.Гарно,пане Романе,чуттєво.

 10.11.2012 15:00  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш дуже сподобався! :)) Та... Чомусь перший рядок у ритмі мене збиває з пантелику! 
І проти вільної поведінки Ваших рим трохи протестую...Але не зважайте на цей коментар! Мабуть, я занадто чіпляюся! :))

 10.11.2012 12:35  Каранда Галина 

подумалося, що те сонце ще любитиме і зиму, і весну, і літо...