ІЗ ЗОЛОТА В СРІБЛО
Вже майже все золото Осені вкрадене Холодом
І нитку тепла все намотує Сонце в клубок.
Невдовзі Зима увійде́ в наші дні білим привидом:
І з золота в срібло природа свій зробить стрибок.
На зміну парчі - оксамит, білий атлас розстеляться
І квіти Мороз намалює на склі неживі;
І білими танцями в парі зі Снігом Хурделиця...
Застигнуть в криштальних крижинках осінні жалі.
Вкор́отяться дні, ну а ночі сяйнуть діамантами:
У місячнім сяйві розтануть зимовії сни.
Пухнасті сніжинки своїми, (мов прими), пуантами -
Залишать сліди на стежках до самої Весни.
