Коли підеш, то забери з собою небо,
Ту зорянУ безмежну літню вись,
Щоб воно не впивалось у душу стражденну,
Як її твої очі спраглі пили колись.
Коли підеш, то забери і сонце із собою,
Мені без тебе не потрібно світла,
Мені в ту мить весь світ обернеться пітьмою,
Душа без тебе заніміє і осліпне.
Коли підеш, лиши мені свій біль,
Журбу і тугу. Будь щасливим й вільним,
А я своєю недопарою розбитих крил
Твій сон леліятиму, щоб ти спав спокійно.
Коли підеш і лишиш сам на сам
Мене з моєю гострою любов’ю, -
Іди. Не озирайся. Тільки знай:
Я по твоїх слідах
Крізь вічність, через гордість за тобою.
