Нещасна дружба

з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»

Кохання не заплямовують дружбою. Кінець є кінець © Ремарк

Вони давно дружили між собою,

Їх дружба – невразлива як титан.

Проте обоє стрілися з журбою,

І дружбі вічній тій кінець настав.

У дружбу їхню втрутилось кохання,

При цьому "зруйнувавши всі мости",

І марні були їх обох старання,

Назад було уже не відступить.

Він був веселим, сильним, незалежним,

Завжди був поряд і її любив,

Любив як друга: щиро та безмежно,

Та будь-що він для неї би зробив.

Вона була, мов ідеал людини:

Безпосередня, наймиліша, ніжна,

Не мала перед ним ані провини,

Чиста була душею та безгрішна.

Вони були неначе дві частинки,

Як дві частинки одного цілого:

Для неї він – як для вогню жаринка,

Вона ж – краплинка для дощу – для нього.

Здавалось би щасливі й нерозлучні,

І так би ще тривало сотню літ,

Якби не люди ті недоброзичні,

Неначе проти них був цілий світ!

І може щось змінити б захотіли,

Бо ж важко було їм обом любити.

Проте обоє з часом зрозуміли,

Що дружбою любов не замінити!

Листопад 2012 року