Смерть гінця.
з видінь
...впала в обрій пилом
смуга на схід сонця.
промені у хвилях
і копит роскот.
оболоння килим
в світлій оболонці,
трави гнуть стебельця
в буревійний скок.
хтось підняв лорнетку
та крізь неї косить
(спалений аж чорний
вітрами пустель).
- що за пізня нетля?..
де кинджали гострі?!.
не уклякнуть руки -
брилу скинь зі скель! -
і летить, нестримний,
стрілений із луку,
за спиною бурі,
закрути стихій -
скаче мов на крилах,
вцілений у муку,
сонця полиск в оці... -
вершник цей палій.
ось зі схилу брила
падає в долину
і на смерть вбиває
під гінцем коня.
слідом - зграї вилив
диким криком ринув -
почалася січа,
в темряві різня.
вершник лише скрикнув
- я гонець пророчий!
я несу вам, люди,
волю і життя... -
палаша хтось скинув
і розкраяв очі,
з вищіром схилився
-...вмреш без каяття!... -
з блиском леза лунко
як по парапету
юзом теплі бризки
скочують з лиця,
наче кулі в лунку
кидаються летом,
простір світу ріже
стогін посланця.
пада долу, диха,
наче хоче вмерти,
серце цідить щастя
в вічне забуття
й на потіху лиха
на життя роздерте
падає каміння,
сиплеться сміття...
стовпище на площі
хижеє не схибить,
в кочу наче мотлох
покладе у коц.
тіло, що як мощі,
батогами виб`є
й місиво криваве
кінь звезе на скон.
...але диха легінь,
б"ється весь у корчах
і останній усміх
все не йде з лиця.
язиками плещуть,
правлять в прірву кочу
й простір світу ріжуть
ратищем - в гінця...
...та край моря, морхлий,
на риністім краю
переможно вгору
він здійняв п`ястук -
сурмами і горном
перемога грає,
чайки в груди б`ються
на сердечний стук -
крила в кров здирають
як об скелю горя...
глумом в душу гучно
ввалиться тріумф.
зойки з зорь слизає
і регоче море,
шторми напинає
на не дійсний бум.
...крок за кроком,
кроком
- ...перший,
другий,
третій... -
до мети з дрімоти
та й крізь злам і злом
зирк недремний ока
між долонь зітерто -
і трибун і ротра
спалені гуртом.
стих останній видих
і завмерло тіло.
біля прірви раптом
прокотився грім -
спека сонця звисла
над умерлим тілом
й сяяння безхмарне
в тиші над усім.
1997р., 2011-12рр.
