Зав`ялова Валентина Біль з часом пройде...
Безсоння. Сльози. За ніч два вірші.
Доробок смутку – це не так багато.
Але пиши ти їх, чи не пиши,
Не вернеш вже ні маму, ані тата…
Все буде знову: теплі дні весни
І перші грози. Літні дні настануть.
І тільки очі мамині ясні
Лише із фото на мене поглянуть…
Біль з часом пройде, світлим смутком стане,
Згорить біда, розвіється зола,
Та в пам’яті моїй старенька мама
До краю днів залишиться жива.
Харків, Грудень 2012 р
03.02.2013 02:56 |
Вірш "Біль..." просто в яблочко. Так щиро, відвєрто, довели до сліз. |
26.12.2012 01:12 Завьялова Валентина => Каранда Галина |
Дякую. |
26.12.2012 01:11 Завьялова Валентина => Ірина Затинейко-Михалевич |
Дякую. |
26.12.2012 01:11 Завьялова Валентина => Ірина Затинейко-Михалевич |
Дякую. |
26.12.2012 01:11 Завьялова Валентина => Деркач Олександр |
Дякую. |
25.12.2012 18:24 Тетяна Белімова => © |
 Дуже гарні слова!!! Дай, Боже, щоб біль утрати став просто світлим сумом... |
25.12.2012 11:51 Ірина Затинейко-Михалевич |
 світлий вірш про найрідніших!!!! ЗАВШЕ ЖИВИХ!!!! |
25.12.2012 09:48 Деркач Олександр => © |
 ...світлим смутком стане |
25.12.2012 03:10 Каранда Галина |