ХОЛОД РОЗДОРІЖЖЯ
Тріолет
Зима з куделі хмаровиння
Пряде холодних снів починки…
Чи ж не мудрує й наші вчинки
Зима з куделі хмаровиння?
Ген, де дзвенять душі крижинки,
Де стигне ночі барва синя,
Зима з куделі хмаровиння
Пряде холодних снів починки.
Спитаю ради у калини,
Як ціпеніти на морозі,
Як скніти в крижаній знемозі,
Спитаю ради у калини.
Для чого ж серце б’ється й досі?…
В снігів вгорнувшись пелерини,
Спитаю ради у калини,
Як ціпеніти на морозі.
Так холодно на роздоріжжі
Чекати трепетне, жадане…
І сподіватись на неждане
Так холодно на роздоріжжі.
– Коли ж весна в душі настане? –
В морозної питаю тиші,
– Так холодно на роздоріжжі
Чекати трепетне… жадане.
В вітрах на роздоріжжі ночі
Нуртує серце невгамовне.
Чим так болить, надії повне,
В вітрах на роздоріжжі ночі?
Про що не втрачене, коштовне,
Заховане між сни пророчі,
В вітрах на роздоріжжі ночі
Нуртує серце невгамовне?
