Пам`яті Тараса Іваніва
з рубрики / циклу «портальне»
Куди втому стелиш, навіщо
Доріженько – марні сліди…
Корчами, зірками, вогнями –
В неспокою хмар полони.
Чого супротив вітру волі
Втиснула між стел полюси
Із різних світів, щоб конали
У пустці, де глуш і ліси?
Земною безвихіддю втоми
Лезуєм простори крильми.
Дорого, чи ми, в себе, вдома,
Чи в стінах старої тюрми?!
Доріженько – марні сліди…
Корчами, зірками, вогнями –
В неспокою хмар полони.
Чого супротив вітру волі
Втиснула між стел полюси
Із різних світів, щоб конали
У пустці, де глуш і ліси?
Земною безвихіддю втоми
Лезуєм простори крильми.
Дорого, чи ми, в себе, вдома,
Чи в стінах старої тюрми?!
А ми ж Вас так старалися вітати…
А ми ж тоді ще так на Вас чекали …
Ми разом з Вами мріяли літати…
На літачку… до Вас… у Львів… на каву…
Зима підступна… втомлена стежина…
Сліди в снігу оті болять ще й досі…
Та як це?! Не повинно!.. без провини…
Як сталося, що Ви???... від нас... в морози?!...
Частинка Вас – назавжди ТУТ, із нами:
Душа ж не може зникнути із вІршів…
Так боляче впиватися словами…
Торішній сніг… і – ми… іще торішні…
Лубни, 12.02.13
