Тетяна Белімова На розлуку
Я пелюстки від опалих орхідей
Позбираю, мов сумний гербарій.
Хай весна шкребе біля дверей,
А мої вже квіти – відбуялі…
Я ці мрії віником змету,
Ну, а викинуть – дрижать руки.
І чому цей світ, як на біду,
Весь прошитий навхрест на розлуку?
Київ, 29 квітня 2013 року
15.09.2017 23:07 Богдана Копачинська => © |
 Аж до щему сумно... |
30.04.2013 02:35 Наталія Сидорак |
 Вірш дуже глибоко-сумний... Але не вимітайте тих мрій... |
30.04.2013 02:34 Наталія Сидорак |
І чому цей світ, як на біду, |
29.04.2013 19:48 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже-дуже сумно! Навіть слів нема! (((( |
29.04.2013 14:21 Деркач Олександр => © |
 ...а мені і не змести... все подвір`я біле від пелюсток абрикос... |
29.04.2013 14:05 Ірина Лівобережна |
 Ні, не викидайте... Потім буде світла згадка... |
29.04.2013 12:00 Світлана Рачинська |
 І знову про мрії )) |