У заростях терпких деревію...
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
У заростях терпких деревію
Прийшла шукати твого літа ласку.
Ступлю бездумно в білопінну казку
Й безумство дике нахильці зіп’ю.
Ще трохи… ще….
Таке пахуче трепетне зело
Звабливо мліє у зітханнях вітру.
Іду й не помічаю пастку хитру,
Що літо в солод цвіту заплело.
Ох! Гаряче…
А літо розливає серед трав
Щемкої ласки марево духмяне.
Не знаю, чи безумства в мене стане
На відчуття, що деревій зібрав
В магічний цвіт.
Бо стигне літо в спеки глибині
Бажанням дощової прохолоди,
І манить дзвінко бджілка насолоди.
У сон, який нашіптує мені
Ласкавий світ.
