ПРОБАЧТЕ!!!
Пробачте нам, нащадки наші,
За хрест, що випало нести,
Ми горе топимо у пляшці
Й самі себе, вже прокляли.
Нам не лишили й крихти волі,
Ні віри в правду, в цій землі,
Черпаєм ложкою пуд солі,
Стікаєм кров`ю по скалі.
Ні! Прометеями не стали!
Не стали навіть і Людьми!
Хоч не родились холуями,
А й досі гнем свої хребти.
