Скрипаль літа
так грав скрипаль
натхненно, віртуозно!
здіймав в душі
стихії почуттів!
в бурхливому коханні,
в тихій млості
печалився
і плакав,
і радів.
то джерельцем
дзвеніли ніжно звуки,
переплітались
квітами степів.
то в горах
многозвучні перегуки,
а то з небес
відлунням линув спів.
то раптом -
птахом,
спійманим у клітці,
мелодії трагічний уверед
звучав так гірко,
вИсоко так в скрипці,
неначе в серці,
болю посеред...
так грав скрипаль
зворушливо, бентежно!
думки будив
тривожні
у мені.
а я зрікався їх,
необережний!..
заплющив очі,
слухав в далині
і оповідки вітру,
що заблукав
між косами верби.
чув плескіт річки
теплим днем у літі,
з-під хмарки сонце
дивиться в степи...
і раптом в мій
у тихий ирій мрії
ця музика ввірвалась... -
грав скрипаль!
вертав у день
немов до безнадії,
гукав в кохання,
в радість
і печаль...
