23.07.2013 14:20
для всіх
237
    
  7 | 7  
 © Тетяна Чорновіл

Зорепадами...

Зорепадами...

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Пробираюся поміж втратами

Зорепадами

Зорепадами.


Очі повні сліз? Ні, засвідчую –

Повні відчаю…

Повні відчаю.


Марю, світ щоб мій з часу дальністю

Став реальністю…

Став реальністю.


Стугонить у ніч думка зболено:

– Не дозволено…

 Не дозволено!


Йду. Розшукую між абсурду літ

Паралельний світ…

Паралельний світ


Знаю, страхи всі зникнуть, зведені,

На перетині…

На перетині.


Швидше! Підтюпцем, ще не скорена!

Нічка зоряна.

Ох… і зоряна…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.07.2013 22:30  Деркач Олександр => © 

Супер! Це на Вас находить?))) чи спеціально отаке витворяєте з формами)))

 24.07.2013 18:22  Ем Скитаній => © 

немає слів...чудово!

 24.07.2013 13:32  Маріанна 

Який чудовий вірш! Фантастично звучить!

 23.07.2013 23:16  Тадм 

вірш майже невагомий, тому такий проникливий

 23.07.2013 20:09  Олена Вишневська 

Цікаво:-)

 23.07.2013 15:51  Лідія Яр => © 

Ой , як же красиво....зачарувало....

 23.07.2013 15:51  Лідія Яр => © 

Ой , як же красиво....зачарувало....

 23.07.2013 12:46  Каранда Галина => © 

чудово... шкода, що відчаю... прекрасний вірш.