Наш час
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Митями крилатими
Час роїться тихо,
Позначає датами
Кожну збуту віху.
В світу казці з п’яльцями
Вишиває зорі,
Скапує між пальцями
В далі неозорі.
В небуття небачене
Мріє сном сягнути,
Те, що марно втрачене,
Важко повернути.
Хмарно. Неба просинню
Мріють згуб хвилинки.
Не відновлять осінню
Всохлої билинки.
Стихне, перелюбиться
В хмарному полоні?!
Час, безумцю, губиться,
Підставляй долоні.
Віхами мережаний,
Сон збігає в точку…
Час, від згуб збережений,
Спиймо по ковточку.
