Жага жити
з рубрики / циклу «Матусі»
Жага жити не згасала,
Душа, немов пташка, билась,
Жити не довго ти знала,
Та ще надія лишилась.
Хваталась за соломину,
Бога щомиті благала,
Як же я діток покину,
Смерть за плечима стояла.
Швидко життя пролетіло,
Не встигла назад озирнутись,
Зморене, зболене тіло,
Не хоче саме повернутись.
Багато не встигла зробити,
Та це пусте, що казати,
Біль її вічна – це діти,
Вона їх опора, їх мати.
Хто приголубить так щиро,
Як ніжні мамині руки,
На серці важко та прикро,
За що скажи, Боже, ці муки?
Змирилась, прийшов час і годі,
Заходь вже до хати, чекаю,
Душа, немов пташка, на волі,
Серце свій хід зупиняє.
м. Славута,
