Життя транзитом котиться у далеч –
Нью-Йорк, Париж, Москва і давній Галич.
Такий цей світ полярний, несумісний,
Де світить світло протилежних істин,
І не відпустиш біль співочим птахом,
І душу може лікувати знахар.
Не чути хору лісових дзвіночків,
І, наче цвинтар, вишита сорочка,
А хрест покути зрісся із плечима.
До блудного подібне стало сина
Вкраїнське щастя. То бідує в пана,
То віршами поетів гоїть рани,
То плаче, стогне над своїм народом,
Як вовкулака-вітер в переходах.
Чи вдома вже ніхто і не чекає?
А вдома – безлад, пустка там безкрая,
Неорані поля позаростали,
Не сіяно, а вже жнива настали.
Калуш, 2003 – 18.04. 2013 р
