23.10.2013 01:12
for all
152 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Микола Чат

Безсоння

Безсоння

У хаті тихо. Тільки блиск свічі

Та ледь вловимий порух на іконі.

Ще фікуси в кутку лапато-сонні,

Під завиванням згаслої печі.


Сиджу в зажурі крісла, вже давно.

З-під ніг пістрявить виткана доріжка

До вбраної незайманості ліжка…

В бокалі смоллю світиться вино.


На спогадів солодкий аромат

З кутків виходять образи дитячі.

Фіранки салютують їм, тремтячі,

На вікнах обездушених кімнат. 


Розпізнаю затертість півтоні́в,

За чорно-білим натяком альбому…

Так довго йшов до батьківського дому, 

Що той, не дочекавшись, спорожнів.


Сріблить безвихідь зморшкуватість скронь, 

Минуле спопелила архаїчність.

Летять батьки журавликом у вічність,

Як докір нам лишаючи безсонь.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 23.10.2013 22:07  Тадм 

атмосферний вірш. проймає. моє чудово! 

 23.10.2013 18:11  Тетяна Чорновіл => © 

Аж дух перехопило!
Вірш надзвичайний! Не буду щось окремо виділяти!
Дуже тепло, зворушливо написано... Цінуємо зазвичай, коли повернути не можна... (( 

 23.10.2013 09:24  Тетяна Белімова => © 

Неймовірно! Архаїчно і піднесено, і камерно! Все - водночас))) 

 22.10.2013 23:58  Деркач Олександр => © 

Дуже сподобалось... 

 22.10.2013 22:43  Ольга Шнуренко 

Я б написала краще так:
"Сріблить безвихідь зморшками на скронях
Як докір нам лишаючи безсоння..." 

 22.10.2013 22:41  Ольга Шнуренко 

На цьому сайті Ви додали більш підходящу ілюстрацію.
Стосовно вірша, я вже Вам раніше написала, що обрала його серцем.
Втрата рідних і близьких - найболючіша тема...
Мені дуже сподобалася лексика, чіткі образи, опис ситуації, ритм, мелодика і таке гарне класичне римування.
Звичайно є дещо, що мене мучить - останній рядочок... 

 22.10.2013 21:26  Світлана Рачинська => © 

проплакала...
чудово