Пуста криниця

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Дід примружив свої очі,

Як той кіт щось там муркоче,

Сонце гріє, аж сміється,

Баба, мов та риба в’ється.

Є в дворі іще роботи,

Це її усі турботи,

Ну, а дід собі муркоче,

Геть робити він не хоче.

– Принеси, діду, води,

Тільки довго не ходи,

Як пішов там і пропав,

Може у криницю впав.

Біжить баба, серце скаче,

Дід стоїть та гірко плаче,

– Чуєш, бабо, от біда,

Висохла уся вода.

Кум устиг іще набрати,

Та пішов додому спати,

Я кручу туди-сюди,

І нема в відрі води.

– Що ти крутиш, старий пень,

Так пройде сьогодні день,

Пригостив кум, що казати,

Не діждеш води набрати.

Із гачка відро кум зняв,

Якось ще води набрав,

А ти тільки брязкотиш,

Над відром стоїш і спиш.

В зад, в перед лиш корба скаче,

Мотря з сміху стоїть плаче,

Опусти відро в криницю,

– Не мели, бабо, дурницю.

Кум всю воду вже забрав,

Він на сонці не дрімав,

– Старе, путо, йди до хати,

Досить людей дивувати.

– Іди світом не копти,

Як ми, бабо, без води?

м. Славута,