Політ
з рубрики / циклу «Про долю»
Дощем мрячило,
Замерзло тіло,
Руки тремтіли,
Не було сили.
Вона шукала,
Чого не знала,
Та досить, годі,
Не перекір долі.
Пішла вперед,
Хоч і не мед,
Зігнула спину,
Не було впину.
Біль серце крає,
А він не гає,
Розриває душу,
Трусить, як грушу.
Досить сказала,
Мов відрубала,
Скинула пута,
Горда і люта.
На крило стала,
Прощай сказала,
Та полетіла,
Як лебідь біла.
У світ широкий,
Знайшла там спокій,
Там сонце світить,
А він хай ліпить.
Таку, як хоче,
Хай їй вуркоче,
Хай ліпить тіло,
Щоб полюбило.
Всі його вади,
Та вічні зради.
м. Славута,
