27.03.2014 19:15

для всіх

4223

10 | 11

 © Олена Вишневська

Сильна жінка

Бути сильною завше,  немов неумисний злочин…

Невідомо нікому за скільки самотніх ночей,

Я виплакувала, наче небо дощі, карі очі,

Від безсилля, що тоннами давлять на стрункість плечей.

В чому ж сила тоді, якщо іноді й дихати важко,

Коли в грудях від болю розтоптане серце пече?

Та минає ця туга - і знову злітає пташка:

Сильна жінка в вечірньому смутку, як сповідь очей…

Наче квітка тендітна в душі, ну а зовні - мов грудень

Королевою криги з дитинства мене величав.

І лише одиниці з очей своїх знімуть полуду,

Зрозумівши, що айсберг, насправді, – то сонячний жар.

Я втомилася бути такою! Мені б на хвилину

Гострі нерви сталеві пом’якшити, скинути шлейф

Тягаря від думок – й мов від вітру тендітна стеблина

Доторкнутись землі і спивати цілющий елей.

Але кожного ранку цю втому прикриють рум’яни,

Блиск у погляді фарбою щастя умить наведу,

Модні туфлі, високі підбори, парфуми для пані –

Незалежно від настрою  все у мені до ладу’.

Крок упевнений, посмішка - декому, може, і зверхня:

Сильна жінка – це злочин для інших, кому до смаку’

Не шукати родзинку під холодом «фанту-поверхні»,

Не пізнати ні кисло-солодку, ні терпко-п`янку…

27 березня 2014 р.