07.04.2014 10:53
лише 18+
129
    
  2 | 2  
 © Антоніна Грицаюк

Піщаний палац

Піщаний палац

з рубрики / циклу «Про долю»

Плекала мрій вона багато,

Від кохання шаленіла,

Буденний день був їй, як свято,

Палац у мріях все ліпила.


Він був для неї сенс життя,

Її надія і опора,

Та наступило каяття,

Страшне сьогодні, там десь вчора.


Пішли в безодню її мрії,

Палац піщаний розвалився,

Хоч і була вже при надії,

Та він крізь землю провалився.


Вітер кидав пісок у очі,

Душа, мов пташа, в грудях билась,

Сльозами в миті темні ночі,

Гірка їй доленька судилась.



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.04.2014 14:19  Тетяна Чорновіл => © 

А може й на краще, що вчасно пішов. Час покаже. Не нам судити. Життєва історія.

 07.04.2014 01:35  Ганна Коназюк 

Важка доля у Вашої героїні... а піщані палаци завжди рано чи пізно розвалюються... Гарний вірш!