Ти навчив писати
Я дякую, що ти навчив писати,
Навчив любити і страждати так,
Що аж на серці розірвались лати,
А на душі відбився ніжний знак!
Я дякую, що ти, один єдиний
Зумів достукатись до храму почуттів.
То й що, що я тепер загину?!
Та я жила...і ти для мене жив...
Я дякую тобі і не шкодую,
Що все звершилось, тільки не мені.
Ти мій тягар, учеплений під збрую.
Хоч би не впасти у важкій ході...
Я не сумую, вір! Я маю досить...
Тобі бажаю теж навчитись почуттів,
Бо лиш тоді любов`ю заколосить,
Твоя земля, як ти цього хотів..
