Сліди на піску
з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»
Не відводжу очей. Філігранність буття…
Просто вм’ятина? Пік символізму?
Поглинає щораз незбагненність життя –
Нерозривність комізму й трагізму…
Ось вервечка досягнень, підписаних: «Я»!
Чим не слід на піску? Безпідставність амбіцій
Час – вода, що змиває сукупність «моя»
І очищує світ для нових коаліцій…
Ця наївна упевненість: «світобуття
визначається розміром внеску….» –
Непорушність свята сприйняття
До наступного життєсплеску!
Харків, 10.05.2014
