Надія Бойко Раділа мама, як рясніли квіти
Раділа мама, як рясніли квіти,
Щоріч вражали щедрістю буянь:
Від гіацинтів аж до пізньоцвіту.
Було їх в мами – скільки оком глянь.
Чомусь здавалось, що так буде вічно,
Цвістимуть квіти й мама серед них…
Запломеніли на могилі свічі
Червоних сальвій тихих і сумних…
І прикро знати, що уже ніколи
Не задурманить ніжно перед сном
До болю рідний запах матіоли,
Той, що в дитинстві в мами під вікном...
м.Львів, 19.05.2014
26.02.2016 16:54 Лілія => © |
Чудовий вірш,дякую! Згадала,як моя мама навіть там,на Далекому Сході ,завжди казала: "матіола","кручений панич"....Як вона любила квіти! В останньому листі писала про жоржини...Ще раз дякую Вам,пані Надіє за тиху сльозу,за спогад про далеке дитинство! |
21.05.2014 11:45 Тадм => © |
 Дуже проникливий і тремтливий вірш! |
20.05.2014 19:18 Тетяна Чорновіл => © |
 Світла пам"ять... Чудовий душевний вірш! |
20.05.2014 16:17 Світлана Рачинська => © |
 До сліз... Чудова поезія, Надіє! |
20.05.2014 12:41 Маріанна => © |
 Сумно і зворушливо! Гарно! |
20.05.2014 10:30 Ганна Коназюк => © |
 Викликали поезією у мене і спогади і сльози... ніби моя історія... Аромат матіоли тісно пов"язаний зі спогадами дитинства, юності - моя мама теж любила ці квіти і безліч інших. Дякую Вам сердечно за цього чудового вірша!!! |
20.05.2014 09:17 Тетяна Белімова => © |
 Ніби ота сама пісня із старенького радіоприймача))))))))) І сумно, і гарно водночас! |