Дитинства слід
з рубрики / циклу «Про долю»
Сіло сонце край села,
Та й стало дрімати,
У гай стежка повела,
Не хотілось спати.
Роса ноги сповила,
Пестить мої кроки,
Тут я знову ожила,
Не було б мороки…
Повернути би роки,
Ген, туди назад,
Пробіглася б залюбки,
У колгоспний сад.
Яблуні, черешні, сливи,
Райська насолода,
Аж сміються після зливи,
З’їсти є нагода.
Сторожа геть сон зморив,
А нам того треба,
Тут скажу без зайвих слів,
Лізем, мов до неба.
Давно вирубали сад,
Лиш ріпак жовтіє,
Роки йдуть, мов на парад,
Душа не міліє.
Досі лину я туди,
Де дитинства слід,
І шукаю ті сліди,
Вже багато літ.
м. Славута,
