08.10.2014 00:18
для всіх
427
    
  7 | 7  
 © Мальва Світанкова

КАРАМЕЛЬНА ВІЧНІСТЬ

Карамельно-осінні сади несказанно дивують уяву, 

Я лечу між валанів нуги і куштую солодку заграву.


Залишаючи миті дощу десь далеко у сонних видіннях -

Я лечу... Я лечу... Я лечу - мов під скрипку душі Паганіні.


Завиває вітрець про своє... (та на диво: до болю знайоме...)

Відчуття сподівання несе до завітно-духовного дому.


Незапалені свічі горять ледь пахким золотистим багрянцем;

Полохливі акації досі не сплять - падолистом кружляючи в танцях...


...Захопилась вдихнувши осіннє життя у найкращих його іпостасях.

Вірю в краще. Хай що там... Хвилина бува - карамельною вічністю в часі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.10.2014 11:38  Деркач Олександр => © 

Гарно)

 09.10.2014 14:28  Ганна Коназюк => © 

Солоденька поезія!) Романтична, красива, вишукана!
До смаку!!!)))

 09.10.2014 11:44  Тадм => © 

красиво, ніжно, карамельно :)

 08.10.2014 21:08  Світлана Рачинська => © 

Мальво! Тепер я знаю чому твоє слово так заворожує - просто у тебе є чарівна паличка з карамелі!) Ох, як гарно.......)

 08.10.2014 19:32  Ем Скитаній => © 

солодкі рядочки...

 08.10.2014 10:03  Олена Вишневська => © 

Красиво!

 08.10.2014 09:23  Тетяна Белімова => © 

Уяву Мальви дивують сади, а нашу уяву - її вірші)) Я пам`ятаю вірш про кабачки-зорі))) Зараз про карамель осінніх садів! Це так солодко і щемливо водночас! Сумно і солодко!