ПРАВДИ КОРІННЯ

з рубрики / циклу «РОМАНТИКА»

На захід і схід, і за морем великим

Немає для нас друга й брата.

Лиш гостра сокира, із задумом диким,

Готова нам шиї рубати.

Не сплять хробаки, шурхотять у землі,

Бажаючи нову поживу.

А ми – дураки, заблукали в імлі,

Чекаючи щораз на диво.

Летять в круговерть обіцянки пусті

І вигуки «Слава Вкраїні».

Напевно «там» з нас вже сміються святі

-«Дивіться! Мурашник в руїні».

Епоха брехні! Коли ж твій кінець?!

По вінця тебе вже набралось…

А правдоньки кволий, сухий корінець,

Для нього роси не зосталось?

Так, ми – нерозумні, і в цьому є рай,

Бо серце відкрите до всього.

Бо віримо в Бога, і в свій рідний край,

І більше не треба нічого.

І тим ми смішні?...Хай так буде повік!!!

У нас вже забракло терпіння…

Ми вичавим з себе кривавий потік,

Щоб правди підлити коріння.