ТРИМАЮСЯ...
Тримаюся… хвилина за хвилиною…
Злітаю, падаю, стріляю, і мовчу.
Не знаю, чи залишуся людиною.
Від розпачу, не від страху, тремчу.
Скрипить пісок зі смаком нікотину
На жовто-сірих стиснутих зубах.
Сьогодні я напевно не загину,
Хоча до мене смерть давно торує шлях.
Хапну на повні груди знову диму
І видихну назустріч ворогам.
Броню поправлю, порівняю спину,
Голодним спогадам себе всього віддам.
Та лемент куль не дасть спокійно мріяти,
Нагадуючи про свою мішень.
Потрібно виживати, треба діяти,
Шукати ціль і вихід в новий день.
Тримаюся…хвилина за хвилиною…
Черговий відробляючи наказ,
Не знаю, чи залишуся людиною,
Себе в собі катуючи щораз.
