Мальва Світанкова Про оленів осінньої наснаги
Душа крізь баговиння кришталю
Щодень шепоче аркушам: Люблю,
Коли на роги їм сідають хмари...
У пасмах золотисто-кучерявих
...Тріпоче дощ: Не виплачеш, ох ні...
Знемогу, що Рost scriptum підкрадеться
В морозно-лихоманно-зимні дні...
Та гАряче бубнить життя у серці:
Як гляну на оленячу виставу
В янтарно-помаранчевій порі.
26.11.2014 17:52 Світлана Рачинська => © |
 Казково) До трепету дощу!) |
12.11.2014 19:31 Тадм => © |
 приємне віршеня |
12.11.2014 15:55 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарні мальовничі поетичні образи! Хмари на рогах оленів - то ЩОСЬ! |
11.11.2014 13:07 Ем Скитаній => © |
 цікаво... |
11.11.2014 10:25 Ганна Коназюк => © |
 Гарно! Якось пройняло. |
11.11.2014 08:55 Олена Вишневська => © |
 Цікаві здібності мають олені осінньої наснаги!!! В мене, напевно, якісь безрогі створіння, бо зовсім щось не ловляться хмари рим і образів)))) |
11.11.2014 08:02 Тетяна Белімова => © |
 Символіка не зовсім прозора, а от почуття - на поверхні. Хай постскриптум швидше минає)) І буде новий лист і новий адресат! |