Мальва Світанкова СМОЛА ДУШІ
Не звикнути до втрати і війни,
Що серце вириває із грудей.
Котра живцем хоронить білий день!
Мороз по шкірі.Сльози?..Де ж вони?..
В присутності смертельних косарів
Стікає кров з мированих ідей,
І смолянисті душі у людей
Аж стугонять на капищах ярів.
06.12.2014 22:26 Світлана Рачинська => © |
 До глибини... Талановито! До речі, ава - атмосферна)) |
06.12.2014 00:09 Ганна Коназюк => © |
 Сильний вірш! Цілісний і віагомий. |
04.12.2014 22:16 Тетяна Белімова => © |
 Назва вражає. Не треба багато слів, аби описати Апокаліпсис, правда ж? |
04.12.2014 18:46 Ірина Затинейко-Миха... => © |
 сильно сказано...правдиво... |
04.12.2014 18:42 Тетяна Чорновіл => © |
 Відчулось! В лаконічному - сила! |
04.12.2014 17:25 Олена Вишневська => © |
 Пронизує! Скільки сили в твоїх словах! |